шаблоны joomla

Пам'яті Михайла Жизневського присвячується...

poema-poslannja-arasa-hevchenka

З найдавніших часів українців і білорусів єднає спільне історичне коріння: епоха Київської Русі, литовський період історії України. Чимало білорусів було серед запорізьких козаків, у військах Богдана Хмельницького в період Української Визвольної війни. Після поділу Речі Посполитої між Росією, Австрією та Прусією наприкінці XVIII століття, коли більшість українських і білоруських земель опинилися під владою Російської імперії, Україна та Білорусь спільно виступили проти колонізаторської політики російського царизму, спрямованої на повну асиміляцію українців і білорусів. Улітку 1918 року Рада БНР і Народний Секретаріат встановили консульські відносини з Україною. 27 грудня 1991 року між уже незалежними Україною і Білоруссю були встановлені дипломатичні відносини. 30 червня 1992 року було відкрито Посольство України в Республіці Білорусь, а 12 жовтня 1993 року — Посольство Білорусі в Києві. У 2004 році Консульський пункт українського Посольства, який розміщений у Бресті, було перетворено у Генеральне консульство України. Історія містить переконливі приклади взаємопідтримки і взаємодопомоги українців і білорусів у різних сферах суспільного життя, на переломних і визначальних віхах їх національного розвитку.

Так, у XXI столітті активну участь у Революції Гідності приймали представники різних народів, серед яких громадянин Білорусі, білоруський активіст та журналіст Жизневський Михайло Михайлович (біл. Міхаіл Міхайлавіч Жызьнеўскі, 26 січня 1988, Гомель, БРСР — 22 січня 2014, Київ,Україна).

Шляхетна постава, високе чоло та світлий погляд. Михайло часто дивився поперед себе і замріяно посміхався. Його погляд був спрямований кудись, де добро і світло, навіть коли на дворі падав дощ, а небо закривали згустки темних хмар.

В Україну хлопець приїхав ще у 2005 році. Спершу пробував закріпитися в Донецьку, потім у Кривому Розі та Києві. Зрештою винаймав житло в Білій Церкві. Тут знайшов роботу зварника та монтажника. Прикладна професія — лише спосіб заробітку, коло зацікавлень Михайла було набагато ширшим: історія, міфологія, лицарський рух, журналістика та інше.

Загинув 22 січня 2014 року близько 9-ї години ранку від пострілу кулею в серце біля стадіону «Динамо» на Грушевського. Медики були безсилі.

Смерть Михайла Жизневського стала справжнім шоком для учасників мирного протесту і передвісником подальших жертв.

Впродовж останніх тижнів Михайло збирав інформацію для газети «Соборна Київщина».

Власною кров’ю білорус назавжди вписав своє ім'я в історію України.

Михайло Жизневський не дожив до двадцяти шести років лише чотири дні. Саме в день його народження відбулась панахида за загиблим у Києві. На панахиду прийшло понад 10 тисяч людей.

Героя Небесної сотні поховали увечері 28 січня на цвинтарі біля селища Стяг Праці у Гомельському районі Білорусі.

                                       pamjatnyk-myhajlo-zhyznevskyj

26 листопада 2014 року на вулиці Грушевського в Києві відкрили меморіал Михайлові Жизневському. Батьки загиблого та активісти, які приїхали з Білорусі, поклали квіти до меморіалу та провели панахиду.

                                      memorial-myhajlovi-zhyznevskomu

28 листопада 2014 року Президент України Порошенко Петро Олексійович нагородив орденами Героїв Небесної Сотні трьох іноземців, які загинули під час Революції Гідності, серед яких громадянин Білорусі Михайло Жизневський.

Відповідний документ Порошенко підписав під час зустрічі з батьками Михайла Жизневського, яким передав нагороду їх сина. Президент зазначив, що робить все можливе для того, щоб Михайло Жизневський отримав звання Героя України, однак зараз закон не дозволяє вручати цю нагороду іноземцям, і потрібне відповідне рішення Верховної Ради. Глава держави висловив сподівання, що Парламент ухвалить необхідні зміни в законодавство.

 

 

Нижче наводимо текст улюбленої української лемківської (за іншими даними закарпатської) тужливої народної пісні Михайла Жизневського «Пливе кача по Тисині…», яка стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності:

Плине кача по Тисині,

Ой, плине кача по Тисині.

Мамко моя, не лай мені,

Мамко моя, не лай мені.

 

Залаєш ми в злу годину,

Ой, залаєш ми в злу годину.

Сам не знаю, де погину,

Сам не знаю, де погину.

 

Погину я в чужім краю,

Погину я в чужім краю.

Хто ж ми буде брати яму?

Хто ж ми буде брати яму?

 

Виберут мі чужі люде,

Ой, виберут мі чужі люде,

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Ой, ци не жаль ти, мамко, буде?

 

Ой, як ж мені, синку, не жаль?

Як же мені, синку, не жаль?

Ти на моїм серцю лежав,

Ти на моїм серцю лежав.

 

Плине кача по Тисині,

Ой, плине кача по Тисині.

Мамко моя, не лай мені,

Мамко моя, не лай мені.

morshynkurort

Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»: здорова печінка та кишечник – тількі після лікування в Моршині!